Швейцарія

Столиця	Берн
Валюта	Швейцарський франк
Населення	7,952,600 (грудень 2011)
Електрика	220В/50Гц (Європейська вилка)
Телефонний код	+41
Часовий пояс	UTC+1
Екстренна служба	112 (Аварійно-рятувальна служба), 117 (поліція), 118 (пожежна охорона), 144 (швидка медична допомога), 1414 (вертоліт, швидка медична допомога), 140 (roadside assistance), +41-145 (інтоксикація)
Напрям дорожнього руху	праворуч
edit on Wikidata

Швейцарія (нім. Schweiz, фр. Suisse, іт. Svizzera, романш. Svizra) знаходиться в Центральній Європі. Межує з Францією на заході, з Італією на півдні, Австрією і Ліхтенштейном на сході та Німеччиною на півночі.

Клімат помірний, але змінюється з висотою. Швейцарія має холодні, хмарні, дощові/сніжні зими і прохолодне, вологе літо з рідкісними зливами.

Швейцарія відома своїми горами (Альпи на півдні, Юра на північному заході), але також має центральне плато пагорбів, рівнини і великі озера.

Міста

Берн — столиця Швейцарії

• Берн — в столиці Швейцарії збереглося велике і прекрасне «старе місто».
• Базель
• Женева — друге за величиною місто країни і головний міжнародний центр для мистецтва, культури і політики — в місті знаходяться близько 200 урядових і неурядових організацій.
• Інтерлакен
• Лозанна
• Лугано
• Люцерн
• Цюрих — банківський центр і найбільше місто у Швейцарії. Вирізняється жвавим нічним житттям.

Найбільші міста

Всього в Швейцарії налічується 143 міст. Найбільшим містом є Цюрих з населенням в 402 275 чоловік. Загальне населення Швейцарії становить 8,570146 чоловік - 0.11% від загального населення Землі.

	Назва, місто	Населення, осіб
1.	Цюрих	402 275
2.	Женева	196 150
3.	Базель	173 960
4.	Лозанна	132 626
5.	Берн	128 848

Цюрих

Женева

Інші місця

• Гріндельвальд — класичний курорт біля підніжжя гори Ейгер
• Рейнський водоспад — найбільший водоспад Європи, знаходиться поруч з Шаффхаузеном
• Церматт — знаменитий гірський курорт на горі Матергорн

Як дістатись

Літаком

Найбільшим аеропортом Швейцарії є Аеропорт Цюрих (код IATA: ZRH). Основні регулярні рейси здійснюються до Цюриха, Женеви (код IATA: GVA) та ЄвроАеропорта Базель-Мюльхаус-Фрайбург (коди ATA: BSL, MLH, EAP). Інші, менші аеропорти: Луґано (код IATA: LUG), Берн (код IATA: BRN) та Санкт-Галлен.

Основними міжнародними аеропортами Швейцарії знаходяться в містах: Базель, Женева, Цюріх. Два найбільші аеропорти (Женева і Цюріх) мають залізничне сполучення між собою. Аеропорт Женеви вважається одним з кращих аеропортів у Європі.

Аеропорт Цюріха (Клотен) – основний та найбільший аеропорт у країні. Будівля аеропорту знаходиться за 13 км від міста. Є зручне залізничне сполучення з кількома містами Швейцарії. Здебільшого обслуговує такі авіакомпанії: Swiss International Airlines, Hello, Edelweiss Air, Pegasus Airlines, Air Berlin, Aeroflot.

Аеропорт Женеви (Куантран) – міжнародний аеропорт Швейцарії. Працює в період з 4:00 до 00:00, але пасажири можуть знаходитись у будівлі цілодобово. Знаходиться майже в межах самої Женеви і на кордоні Франції та Швейцарії.

Аеропорт Базель-Мюлуз-Фрайбург - ним спільно управляє Франція та Швейцарія. В основному, міжнародний аеропорт відправляє та приймає рейси з європейських країн, Ізраїлю, Туреччини, Марокко та Катару. Обслуговує безліч лоукостерів із Європи. Його пропускна спроможність перевищує 7 млн. пасажирів щороку

Потягом

Центральний залізничний вокзал Цюріха (Hauptbahnhof Zürich) - найбільша залізнична станція Швейцарії. Цюрих є головним залізничним вузлом, звідки здійснюють рейси до та з усієї Швейцарії та сусідніх країн, таких як Німеччина, Італія, Австрія та Франція. Знаходиться він у центрі міста та обслуговує приміські, міжміські та міжнародні поїзди.

Автомобілем

Більшість автобанів у напрямку швейцарських кордонів продовжуються після перетину кордону або принаймні переходять у якісні подальші вулиці. З Німеччини ведуть головні дороги з Франкфурту-на-Майні вздовж Рейну до Базелю, від Штутгарту через Зінген на Шаффгаузен, від Мюнхену через Брегенц на митний перехід Люстенау біля Санкт-Маргаретен, який також слугує в'їздною точкою при заїзді з Австрії через Арлберг. Для тих, хто подорожує з південної Франції, найважливішим є перехід біля Женеви, а з Ельзасу заїжджають через Базель. З Італії через Майланд використовується перехід К'яссо.

Автобусом

Найчастіше так туристи добиратися саме автобусом, оскільки з Польщі, Чехії, Австрії, Німеччини, Італії, Франції, Іспанії відправляються регулярні автобусні рейси до Швейцарії.

Прямий автобус в Швейцарію з України не їздить, для подорожі необхідно доїхати до Польщі або Чехії, а звідти потрібно сісти на автобусний рейс в будь-яке місто Швейцарії (Женева, Лозанну, Цюріх, Берг, Санкт-Галлен, Базель, Чур ).

Транспорт

Поїзд SBB InterCity

Громадський транспорт в Швейцарії дуже розвинений. Більшість невеликих міст та сіл поєднані з найближчим великим містом транспортом з півгодинним інтервалом, а далеких сіл можна дістатися залізницею або автобусами PostBus. Великі міста зі своїми агломераціями пропонують дуже щільну мережу громадського транспорту. Сайт Швейцарських федеральних залізниць (SBB) дозволяє як дізнатися розклад руху, так і придбати всі види квитків, у т.ч. комбінованих (які включають пересування міським транспортом після прибуття залізницею до міста).

Національна мережа автобусів довгого слідування не розвинена через густу мережу залізниць, та практично обмежується лініями PostAuto Чур-Беллінцона (майже щогодини) та Санкт-Моріц – Лугано (рідко).

На популярних туристичних маршрутах бажано, а деколи і обов'язково резервування місця (здійснюється окремо від придбання квитка), яке може бути безкоштовним, але може мати і деяку ціну.

Мова

В Швейцарії є чотири державні мови: німецька (швейцарська німецька), французька, італійська та ретороманська. Бл.66% населення вважають рідною німецьку, 23% розмовляють французькою, 8% - італійською та 1% - ретороманською. Тих, хто розмовляє чотирма мовами - абсолютна меншість, але дехто знає дві або зрідка і три з цих мов. При цьому, хоча всі мови є державними, використання певної мови розподіляється кантонами - є німецька частина Швейцарії, є французька, є італомовний кантон, а ретороманська використовується на південному сході Швейцарії і навіть державні установи повинні надати у разі потреби відповідь ретороманською лише в цьому регіоні.

Тому не слід очікувати, що в кантонах, де розмовляють французькою мовою, зрозуміють німецьку. В кантонах з італійською мовою розуміння німецької більш поширене, принаймні в туристичних місцях. В ретороманських регіонах майже всі також володіють місцевою німецькою або італійською.

Однак туристу може допомогти англійська, оскільки більшість швейцарців у великих містах та туристичних центрах володіють принаймні базовою англійською.

Є три двомовні кантони - Фрібур, Вале та Берн, в яких розмовляють французькою та німецькою, хоча французька сильно переважає. Єдиний тримовний кантон - Граубюнден, де розмовляють німецькою, італійською та ретороманською.

В німецький Швейцарії існує велика кількість місцевих діалектів, хоча в школах та вишах викладання йде на стандартній німецькій (Hochdeutsch), але з окремими місцевими правилами вимови та написання.

Туризм

Туризм - важлива галузь економіки Швейцарії є безспірним. Він у значній мірі посприяв покращенню економічної ситуації та рівня житті у так званих периферійних (гірських) районах. Розвиток туризму зупинив переселеннґ людей з малорозвинених регіонів у міста. З 1941 р. по 1980 р. населення в центральній, низинній частині Швейцарії зросло на 60%. В той же час кількість населення у гірських районах зросла на 20%. З 1960 року, часу інтенсивного розвитку туризму, у країні вдається витримати стабільно однакову частку гірського населення у загальній кількості населення Швейцарії.

Історія розвитку туризму

Перші кроки в розвитку туризму Швейцарії давались нелегко. Тодішні легенди відлякували подорожуючих, лякаючи їх драконами та іншими небезпечними істотами, що, вважалось, живуть в горах. Тому подорожуючі намагались оминати скелясті гірські райони. Таким чином, до галузі «Туризм» на початку нашої ери можна було віднести тільки малочисельні гостьові двори та термальні купальні поблизу торговельних шляхів та перевалів. Передусім древні римляни користувались купальнями, які згодом стали відомими туристичними центрами.

Період Середньовіччя

У Середньовіччі певного розвитку набула внутрішня торгівля. Завдяки цьому Швейцарія, яка знаходилася на перехресті багатьох торгівельних шляхів, стала вузловою точкою для багатьох торгівців. В цей час у заможних громадян поступово з’являлося бажання просто подорожувати. Через це на гірських перевалах вже з VIII століття почали з’являтися так звані гостинні двори. Хороший нічліг пропонували двори в Пфеферсі, Пассужі, Райнфелдені (біля Базелю). Але на той час Швейцарія зрештою так і залишалася транзитною країною, а не країною призначення. Не в останню чергу винні в цьому були численні історії про непокірний характер горян.

Період Просвітництва

Ситуація суттєво змінилася у XVIII столітті, в епоху Просвітництва, яка у свою чергу змінила погляди людей і на природу, змінила її розуміння . В той час на зміну страху перед горами прийшло захоплення ними. Так сталося, що першими Швейцарію, як країну відпочинку, відкрили для себе англійці. Вони і залишалися протягом довгого часу найчисельнішою групою туристів. Слід зазначити, що говорячи про гостей країни, йдеться виключно про замо жних дворян та промисловців, які взагалі могли дозволити собі таку подорож. Для звичайного робітника загальнодоступна відпустка була ще віддалена століттями. У 1863 році англійський підприємець Томас Кук запропонував у своєму бюро подорожей першу групову поїздку до Швейцарії. Ця пропозиція стосувалась літнього сезону, хоча вже на той час популярності набував альпінізм та класичні зимові види спорту. Подорож, яку Кук запропонував у своєму журналі «Екскурсант Кука» («Cook’s Excursionist») 6 червня 1863 року відкрито з самого початку носила назву «підготовча подорож для підготовки та дослідження маршруту: «ми плануємо провести групу в Женеву, Люцерн та інші важливі місця Альпійського регіону, до альпійських озер... якщо хтось хоче супроводжувати нас в кінці червня до Парижу, і у Швейцарію, то дайте нам про це знати. .. Для цієї подорожі ми не будемо робити додаткової реклами, але ми хотіли б зібрати групу 25 осіб і повезти їх у Швейцарію і у Париж». Висновком із подорожі першопрохідців Кук зазначив наступне: Швейцарії слід розбудовувати інфраструктуру для групових подорожей і розбудову слід починати чимшвидше.

Період Першої Світової війни

Перша світова війна на деякий час призупинила всі справи, але після неї розвиток став ще більш інтенсивним. З часом, коли рівень добробуту населення став вищим, подорожі в гори стали доступними і для звичайних громадян. До того ж почав набирати сили і швейцарський внутрішній туризм, який, згідно статистик, до того часу знаходився в тіні. Із введенням обов’язкової відпустки розвиток і внутрішнього туризму вже не можна було зупинити.

Період після Другої Світової війни

Після Другої світової війни почався переломний момент в розвитку економіки, а туризм, у свою чергу, зробив великий крок вперед. З швидким розвитком економіки і передусім з підвищенням мобільності європейського населення (завдяки автомобілю) різко зросла і кількість пропонованих ліжко-місць у готельній сфері Швейцарії. І під гаслом «Кількість, а не якість» переможною ходою рушив у дорогу масовий туризм з усіма своїми наслідками як для людей, так і для навколишнього середовища

З початку 20 століття до наших днів

У 2005 році готельна та санаторнокурортна сфери нарахували у Швейцарії 13,8 лин. реєстрацій та 32,9 млн. ночівель. Майже половину туристів складають самі швейцарці. Із закордону найбільше туристів приїжджає із Німеччини, Великобританії, Нідерландів, Франції. Практично порівну кількість туристів розподіляється на літній та зимовий сезони, але при цьому за грошовим обігом зимовий сезон є значно інтенсивнішим.

Що відвідати

1. Виноградні тераси Лаво

Виноградні тераси Лаво, які простягнулися на 30 км уздовж берега Женевського озера, належать до культурної спадщини ЮНЕСКО. Вважають, що виноград тут вирощували ще з часів Римської Імперії, але самі ці виноградні тераси почали створювати десь у кінці 11 століття. Тут можна годинами гуляти пішки чи на велосипеді, насолоджуючись одними з найчарівніших панорам у світі. Тераси особливо красиві восени. По дорозі є багато можливостей дегустувати вино.

2. Замок у Беллінцоні

Насправді це не один замок, а три замки: Кастельгранде, Монтебелло і Сассо-Корбаро, які разом внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Їхня роль така значна, що нерідко і саму Беллінцону (Bellinzona) називають «містом трьох замків». Історія замків сягає ще римських часів, коли фортецю тут використовували для контролю над важливим альпійським шляхом, «воротами» до Італії. Фортецю розбудовували й активно використовували у середньовічні часи, вона є свідком багатьох битв. Замки дуже добре збережено й відреставровано з найцікавішим, напевне, ліфтом, вбудованим у скелю

3. Женевське озеро

Чиста вода озера є дуже холодною. Прогрівається вона тільки в липні. Проте, на берегах озера облаштовано багато пляжів. Туристи можуть скористатися прокатом човнів і яхт. Сюди приїжджають щоб помилуватися чудовими краєвидами засніжених Альп, густою рослинністю і виноградниками, подихати чистим гірським повітрям. Заслуженою популярністю користуються курорти, побудовані на березі озера.

4. Шийонський замок

Розташований на скелях озера. До берега від замку веде міст. Відвідувачі відзначають розкіш цього замку. Стелі залів прикрашені розписом, а стеля Святкового залу виконана у вигляді підводної частини судна. Колони зроблені з дуба, зали прикрашені гербами бернських чиновників. В одному із залів наразі розміщується музей зброї. У замку представлені колекції олов’яного посуду і витончених старовинних меблів.

Гроші та покупки

Національна валюта - швейцарський франк. Також в деяких автоматах (купівля квитків, снеків) приймають євро. У великих містах можна обміняти національну валюту на франки.

Банківські картки приймаються практично по всій території, навіть у селах, так само і банкомати є у великих селах. Українські картки скрізь приймають. Скрізь є безконтактні термінали. На автоматах на вокзалі можна поповнити мобліний зв'язок.

Слід мати на увазі, що в неділю переважна кількість магазинів не працює, може бути скорочений робочий день у п'ятницю. Іноді заклад може мати вихідний і серед тижня. Дуже часто, заклади мають обідню перерву із 12-00 до 13-00, але це не стосується великих супермаркетів. В неділю працюють маленькі магазинчики k-kios (найчастіше розташовані прямо на вокзалі або поруч), але в них дуже обмежений асортимент їжі та преса. Ціни в таких магазинчиках дуже високі.

Регіональна кухня

Швейцарська кухня, завдяки частинам країни з різними мовою і культурою, має впливи італійської, німецької та французької кухні. Відомі страви включають раклет (страва з плавленого сиру сорту Раклет), сирне фондю, альпійські макарони (макарони з сиром), цюріхський шніцель, рьості (картопляні оладки розміром з пательню) та інші страви. У південній частині Швейцарії, популярні полента і різотто. Крім того, Швейцарія відома багатьма різновидами сиру та шоколаду.

Для поціновувачів напоїв варто скуштувати швейцарські вина, які (майже) не експортуються за межі країни.

Де зупинитись

Як і у більшості європейських країн, у Швейцарії існують різноманітні можливості для ночівлі, що починаються від люксових 5-зіркових готелів та закінчуються кемпінгами, хостелами або ночівлею у сараї на сіні. Однак ціни на ночівлю, як і на більшість іншого, у Швейцарії не з дешевих.

Орієнтуватися можна на наступні ціни (хоча все звичайно залежить від розташування, сезону, якості тощо):

• 5-зірковий готель: від CHF 350 за людину та ніч
• 4-зірковий готель: від CHF 180 за людину та ніч
• 3-зірковий готель: від CHF 120 за людину та ніч
• 2-зірковий готель: від CHF 80 за людину та ніч
• інше (хостели, гірські притулки, кемпінги тощо): від 30 за людину та ніч.

Зірки готелям у Швейцарії присуджуються відповідно до класифікації об'єднання hotelleriesuisse. Всі готелі-учасники hotelleriesuisse регулярно проходять перевірку якості на відповідність своїм зіркам. На сторінці swisshotels.com можна отримати інформацію щодо зірок готелів, їх інфраструктури та спеціалізації.

Ціни на Швейцарські хостели перебувають на середньоєвропейському рівні, при цьому облаштування в них, як правило, простіше, ніж наприклад в Німеччині, а от сніданок та вечеря - кращі.

Для групових поїздок у Швейцарії створено спеціальний централізований посередницький сервіс groups.ch, готелі та відпочинкові будинки для груп. Це посередництво є безкоштовним та незобов'язуючим.

У всіх галузях сфери послуг, чайові як правило включені. За особливі заслуги невелика сума, як правило, у вигляді округлення рахунку, не буде зайвою.

Поважати

Швейцарці люблять чистоту і відносно тиху поведінку. В той же час більшість великих міст досить засмічені, не в останню чергу через значну кількість емігрантів.

Цікаві факти

• Швейцарія не має офіційної столиці. Берн з 1848 року має статус «федерального міста» («Bundesstadt»), тобто міста, де розташовано федеральні органи влади. Місто є столицею кантону Берн.
• Швейцарія межує з п'ятьма країнами: Італією, Францією, Німеччиною, Австрією і Ліхтенштейном.
• Протяжність Швейцарії становить 350 км зі сходу на захід і 220 км з півночі на південь.
• Найвища гора в Швейцарії — пік Дюфур у кантоні Вале, він має висоту 4.634 м.
• Швейцарія лежить у трьох топографічних зонах: альпійських горах (60 %), центральному плато (30 %), Юрських горах (10 %).
• Тривалість життя швейцарців у порівнянні з 1900 роком практично подвоїлася. Народжений сьогодні чоловік може прожити 81 рік, а жінка — 85,2 року.
• Швейцарія має найвищий відсоток у Європі жителів, старше 100 років (0,01 %).
• Найбільшою швейцарською корпорацією є «Nestlé». Створена 1866 році німецьким біженцем Генріхом Нестле (1814—1890), це найбільша харчова компанія у світі.трад
• На 99.5 відсотків економіка країни складається з малих і середніх підприємств.
• З 1945 по 1988 р. Швейцарія розробляла власну ядерну програму, зокрема військового спрямування. 21 січня 1969-го поблизу міста Лусенсьо (Lucens) в кантоні Вале сталася аварія на ядерному реакторі в горах, що суттєво вплинула на всю ядерну програму країни.
• Швейцарія є традиційно християнською країною, тут поширені католицька і протестантська віри.
• Серед усіх сухопутних країн, що не мають виходу до моря, Швейцарія має найбільший торговельний морський флот.
• Швейцарський національний герой Вільгельм Телль — вигаданий персонаж, але його особа може мати деякі історичні підстави.
• Один з найвпливовіших філософів XVIII століття Жан-Жак Руссо був громадянином Женеви.
• У 1959 році під час так званої Суецької кризи у Швейцарії була створена компанія Swisspetrol. Провівши декілька пробних бурінь, компанія виявила в громаді Ентлебух (Entlebuch) підземний газ на глибині 4.370 м. З 1985 по 1994 роки з цієї свердловини в газопровід між Голландією та Італією було закачано майже 75 млн м³ газу.
• Кельтське плем'я гельветів, що билися з військами Юлія Цезаря, дало назву всій швейцарській території. Латинська назва країни Helvetia, як і раніше, з'являється на швейцарських марках. Букви CH на швейцарських автомобілях і в інтернет-адресах — це перші літери латинських слів Confoederatio Helvetica, що означає Швейцарська Конфедерація.
• Helvetica — це назва популярного шрифту, створеного в Швейцарії в 1957 році.
• Швейцарські жінки отримали право голосувати на національному рівні 1971 року. Кантон Аппенцелль-Іннерроден надав жінкам таке право тільки 1991 року.
• Біля витоків автомобільної марки «Chevrolet» стояв швейцарський емігрант до США Луї Шевроле (Louis Chevrolet), який народився 25 грудня 1878-го в Ла-Шо-де-Фоні (кантон Невшатель) і помер 6 червня 1941 в Детройті. Логотип створеної ним марки — розтягнутий по горизонталі швейцарський хрест.

Зв'язок

• Swisscom
• Sunrise

Ця стаття є кістяком. У неї є шаблон, але їй дуже не вистачає інформації. Будь ласка, додайте ваші знання! Вперед!