Балаклавський район: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 108:
:* {{listing |format = inline|map=7|type=see |lat=44.497669 |long=33.601427 |name=Церква дванадцяти апостолів |address= вул. Рубцова, 41 |phone= (692) 63-77-12 |description=Побудована у 1794 році на фундаменті старовинної церкви, побудованої тут у 1357 році. Під час Кримської війни була пошкоджена. В 1875 році відреставрована і освячена. Після встановлення в Криму радянської влади церкву закрили. В ній розміщувалися спочатку будинок піонерів, потім клуб ТСОАВІАХІМ. Значно церква була пошкоджена під час землетрусу в 1927 року. Під час німецько-радянської війни храм діяв, потім був повторно закритий. У 1990 році напівзруйнований храм передали у відання Православної церкви, після чого почалися роботи по його відновленню. Відреставрована і освячена знову 13 липня 1991 року. В даний час вона є подвір'ям Інкерманського Свято-Климентівського монастиря. Тут зберігаються частки мощей святих угодників: святого блаженного Василя, святого преподобного Сергія Радонезького і святого священномученика Климента Римського.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see|map=8 |lat =44.528791 |long =33.618250 |name =«Будинок виноградаря» |address = вул. Крестовського, 64 |directions =на маршрутному таксі № 9 від площі 1-го Травня їхати до зупинки «Золота Балка»|url = |facebook = |vkontakte = |phone = |fax = |email = |skype = |hours =дегустація вин з 8.00 до 17.00 за попередніми замовленнями (час екскурсії — 1 година 20 хвилин)|price = |description = Дегустаційний зал агрофірми «Золота Балка». Тут можна спробувати шампанські та ігристі вина: білі, червоні, мускатні. Виноробці розповідають про особливості виробництва шампанських вин, про користь вина та культуру їх споживання.}}
{{Listing|type=see|map=9 |lat =44.502444 |long =33.599796 |name =Балаклавський центр культури і дозвілля |address =Балаклава. вул. Калича, 21 |directions = |url = |facebook = |vkontakte = |phone =(0692) 63-73-52 |fax = |email = |skype =
{{Listing|type=see|map= 9|lat =44.493440 |long =33.620020 |name =Форт «Південна Балаклава» |description = Побудований у 1912—1915 роках. Представляє з себе бетонні каземати, гарматні майданчики, систему ровів глибиною 2—3 метри, через кожні 8—10 метрів влаштовані сходи шириною в 4,5 метра. Через кожні 30 метрів споруджені ніші площею 3 м<sup>2</sup> Раніше вся система була електрифікована, електроустановка розташовувалася десь внизу в балці. Вражає серйозність споруджених споруд — незважаючи на те, що це чисто військове укріплення всі бетонні поверхні виконані під кладку диким каменем, кришки вентиляційних шахт з литої бронзи з віньєтками (всі вони зірвані мародерами, залишилися лише фрагменти), якщо заглянути у вентиляційні шахти, то видно оцинковані клепані труби, на яких і донині немає іржі. Одним з елементів форту є так звана «Бочка смерті».}}
|hours = |description =У центрі проходять різні заходи для дітей і дорослих: міські та регіональні конкурси, розважальні програми, літературні вітальні, тематичні вечори, виставки картин і фотовиставки. У культурному центрі також проводяться авторські концерти творчих колективів та ансамблів: «Гуляй душа», «Посиденьки», зразкового шоу-театру «Міленіум», театру «Психо Дель Арт», театру ляльок «Саквояж», шоу-групи «Шансон біля моря», дитячого колективу «Зірочки».}}
:*{{Listing|format = inline|type=see|map= 10|lat =44.492526 |long =33.619967 |name =«Бочка смерті» |description = «Бочка» діаметром 1,8 м і висотою 2 м, виконана з товстої листової броні, висить на скелі над 360-метровою прірвою. У стінах і підлозі обладнані прорізи для спостереження і ведення вогню. До останнього часу була поширена легенда, згідно з якою фашисти розстрілювали в «бочці» полонених червоноармійців і скидали тіла в море, звідки, нібито, і з'явилося зловісну назву «Бочка смерті», однак підтверджень цієї версії немає. Зараз це чудовий оглядовий майданчик, звідки відкривається панорамний вид на урочище Айязьма, мис Айя і вхід до Балаклавської бухти. }}
{{Listing|type=see|map= 910|lat =44.493440 |long =33.620020 |name =Форт «Південна Балаклава» |description = Побудований у 1912—1915 роках. Представляє з себе бетонні каземати, гарматні майданчики, систему ровів глибиною 2—3 метри, через кожні 8—10 метрів влаштовані сходи шириною в 4,5 метра. Через кожні 30 метрів споруджені ніші площею 3 м<sup>2</sup> Раніше вся система була електрифікована, електроустановка розташовувалася десь внизу в балці. Вражає серйозність споруджених споруд — незважаючи на те, що це чисто військове укріплення всі бетонні поверхні виконані під кладку диким каменем, кришки вентиляційних шахт з литої бронзи з віньєтками (всі вони зірвані мародерами, залишилися лише фрагменти), якщо заглянути у вентиляційні шахти, то видно оцинковані клепані труби, на яких і донині немає іржі. Одним з елементів форту є так звана «Бочка смерті».}}
:*{{Listing|format = inline|type=see|map= 1011|lat =44.492526 |long =33.619967 |name =«Бочка смерті» |description = «Бочка» діаметром 1,8 м і висотою 2 м, виконана з товстої листової броні, висить на скелі над 360-метровою прірвою. У стінах і підлозі обладнані прорізи для спостереження і ведення вогню. До останнього часу була поширена легенда, згідно з якою фашисти розстрілювали в «бочці» полонених червоноармійців і скидали тіла в море, звідки, нібито, і з'явилося зловісну назву «Бочка смерті», однак підтверджень цієї версії немає. Зараз це чудовий оглядовий майданчик, звідки відкривається панорамний вид на урочище Айязьма, мис Айя і вхід до Балаклавської бухти. }}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Building of Diorama Storm of Sapun Mountain on May 7, 1944 in Sevastopol.jpg|текст1 =Будівля діорами
|St George's church Sapun M 2009 G1.jpg|текст2 =Каплиця святого Георгія Побідоносця}}
{{Listing|type=see |map=1112 |lat =44.55378 |long =33.58392 |name =Сапун-гора |directions = |description =Височина, що знаходиться на південний схід від Севастополя. Під час німецько-радянської війни була ключовою оборонною позицією на підступах до міста; тут велися запеклі бої з німецькими військами в ході оборони Севастополя 1941–1942 років і Кримської операції 1944 року. У пам'ять про подвиг радянських бійців у листопаді 1944 року на Сапун-горі споруджений обеліск військової Слави. 4 листопада 1959 року ту відкрито діораму «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року». У 1970 році у запалено вічний вогонь. У 1995 році побудована каплиця в ім'я святого великомученика Георгія Побідоносця. В околицях монумента зведений Парк Слави.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see |map=1213 |lat =44.552940 |long =33.583177 |name =Діорама «Штурм Сапун-гори 7 травня 1944 року» |directions = |description = На першому поверсі будівлі — експозиційні зали, експонати яких розповідають про оборону міста в 1941—1942 роках і звільнення його у травні 1944 року. На другому поверсі знаходиться сама діорама, яка складається із живописного полотна і предметного плану. Довжина полотна 25,5 м, висота 5,5 м, площа предметного плану 83 м². Перед будівлею експонуються зразки військової техніки та озброєння періоду німецько-радянської війни. На діорамі зображений кульмінаційний момент штурму Сапун гори військами 51-ї і Приморської армій. Герої полотна діорами, зображені на передньому плані — реальні люди, деякі з них мають повну портретну схожість. На предметному плані — зброя і предмети бойового спорядження ворога, уламки залізобетонних оборонних споруд, зібрані на місцях боїв за Севастополь.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see |map=1314 |lat =44.553703 |long =33.582949 |name =Каплиця святого Георгія Побідоносця |phone = |fax = |email = |skype = |hours = |description =Храм закладений 19 січня 1995 року, освячений 7 квітня того ж року. Автор проекту — архітектор Г. С. Григорьянц. Конусовидний храм, відлитий із залізобетону, і покритий бронзовою фарбою, увінчаний фігурою ангела з хрестом. Автор цієї скульптури протоієрей Микола Доненко. Художніми роботами керував заслужений художник України Г. Я. Брусенцов. Мозаїчна ікона святого Георгія Побідоносця над входом до каплиці виконана художником В. К. Павловим.}}
{{Listing|type=see|map=1415 |lat =44.49868 |long =33.48946 |name =Фіолент |directions = |description = Мис на Гераклейському півострові в південно-західній частині Криму. Складений гірськими породами вулканічного походження, залишками вивержень стародавнього вулкану, що діяв тут близько 150 мільйонів років тому. Мешканці Севастополя називають Фіолентом не тільки сам мис, а й ділянку узбережжя завдовжки близько 10 км, в значній мірі забудовану дачами й котеджами. 1996 року тут був створений заказник площею 31,7 га — «Мис Фіолент», який є пам'яткою природи місцевого значення. На Фіоленті є кілька диких і облаштованих пляжів (див. [[Балаклавський район#Пляжі на Фіоленті|Пляжі на Фіоленті]]), діє Монастир святого Георгія Побідоносця.}}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Святого Георгія Побідоносця чоловічий монастир.jpg|текст1 =Свято-Георгіївський монасти
|Roko Fiolent.jpg|текст2 =Скеля святого явлення
|Скелі Орест і Пілад.JPG|текст3 =Скелі Орест і Пілад}}
:* {{listing|format = inline |map=1516|type=see |lat=44.504908 |long=33.510640 |name=Свято-Георгіївський монастир|phone=(099) 720-44-36 |description=Розташований між Мармуровою балкою і мисом Фіолент, на верхній терасі берега, що прямовисно обривається із заходу до моря. Перша відома документальна згадка про монастир відноситься до 1578 року. За переказами він був заснований в 891 році. Монастир відвідували царі і мандрівники, художники та письменники. У 1820 році в ньому побував О. С. Пушкін, в 1825 році — О. С. Грибоєдов. Закрили монастир 29 листопада 1929 року. У роки німецько-радянської війни на його території знаходився військовий госпіталь. В даний час монастир відроджується.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see|map=1617 |lat =44.501732 |long =33.508623 |name =Скеля святого явлення |description = Надводна скеля у вигляді острівця, що знаходиться за 1,5 км на схід від краю мису Фіолента і за 140 м від берега Яшмового пляжу. Назву отримала від того, що за переказами тут близько 891 року грецьким рибалкам, що зазнали корабельної аварії, явився Святий Юрій, а на скелі нібито була знайдена його ікона, і в тому ж році на узбережжі засновано Свято-Георгіївський монастир. Інші назви скелі — скеля Георгія, Георгіївська скеля. 1891 року на скелі було встановлено хрест із білого мармуру, який був зруйнований у 1920-ті роки. 14 вересня 1991 року в Свято-Микільській церкві (на Братському кладовищі в Севастополі) був освячений новий семиметровий металевий хрест, який при підтримці Чорноморського флоту Російської Федерації був встановлений на скелі.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see |map= 1718|lat =44.49977 |long =33.49485 |name =Скелі Орест і Пілад |description =Гострокінечні скелі, названі так в пам'ять про відомий старогрецький міф про Іфігенію. Існує думка, що міф є відгуком реальних подій.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see |map= 1819|lat =44.50988|long =33.47864|name =Грот Діани |description =Знаходиться на мисі Лермонтова. Назва пов'язана з міфом про Іфігенію (у староримській міфології Діаною називали богиню Артеміду). За багато століть вітер і море пробили в скелі, що виступає в море, вузьку високу арку. }}
:* {{Listing|format = inline|type=see |map= 1920|lat =44.505902 |long =33.506724 |name =Пам'ятник Пушкіну |description =Встановлений у 2011 році. Являє собою ротонду і чотиригранний пам'ятний знак. На одній стороні — барельєф із зображенням Пушкіна і напис про те, що поет відвідував ці місця. Ще дві грані монумента знайомлять відвідувачів з Кримом та Свято-Георгіївським монастирем. На четвертій стороні — уривок з вірша «До Чаадаєва», який Пушкін написав на мисі Фіолент. Автори пам'ятника — Станіслав Чиж і Георгій Григорьянц. }}
{{Listing|type=see|map=2021 |lat =44.613611 |long =33.61 |name =Інкерман |alt =Білокам'янськ |description = Місто підпорядковане Севастополю. Розташоване в північній частині Балаклавського району, при впадінні річки Чорної у Севастопольську бухту. Займає площу біля 200 га, населення біля 12,0 тисяч чоловік. Виникло у VIII-IX століттях як візантійсько-херсонеський форпост, потім було морським форпостом князівства Феодоро. Від 1475 року місто під контролем Османської імперії. Після 1783 року перебувало у складі Російської імперії. На території міста знаходяться руїни фортеці Каламіта, діє Свято-Климентіївський чоловічий монастир.}}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Inkerman Inkerman Cave Monastery Church of Saint Panteleimon IMG 1683 1725.jpg|текст1 =Храм святого великомученика Пантелеймона
|Inkerman Inkerman Cave Monastery Trinity church IMG 1661 1725.jpg|текст2 =Троїцька церква}}
:* {{listing|format = inline |map=2122 |type=see |lat=44.604188 |long=33.607907 |name= Свято-Климентіївський чоловічий монастир |address= |directions = із Севастополя катером від Графської пристані до пристані Малий Інкерман, електричкою із залізничного вокзалу до станції Інкерман 1, з 5-го км балаклавського шосе маршрутним таксі № 103 |description= Заснований імовірно в VIII—IX століттях, добудовувався в XIV—XV століттях. Прийшов у занепад у XVIII столітті, після виселення християн з Криму. У 1850 році монастир був відновлений під ім'ям Інкерманського скиту святих Климента та Мартина. У 1867 році проведено розширення, перебудова й упорядкування житлових приміщень і печерних храмів, був заново відкритий печерний храм святого Мартина Сповідника. Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, — це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки; у вівтарі, зверху ніші для запрестольного образу — традиційне візантійське рельєфне зображення хреста в колі. Загальний коридор з'єднує храми і виконує роль нартекса (внутрішня закрита, паперть-вестибюль), в якому можуть розміщуватися віруючі під час богослужіння. У лівій стіні коридору, перед входом до храму святителя Мартина, є вирубана в скелі усипальниця. У 1895 році в пам'ять про порятунок царської сім'ї у залізничній катастрофі було побудовано храм святого великомученика Пантелеймона. А в 1905 році в пам'ять про Кримську війну на верхньому плато споруджено церкву в ім'я святого Миколая Мірлікійського (за проектом архітектора Г. П. Доліна). З 1924 року храми монастиря стали закривати. У 1931 році богослужіння припинено у печерних храмах, монастир закрито остаточно. Його майно передане Севастопольскому музейному об'єднанню. Під час німецько-радянської війни у печерах монастиря знаходився штаб 25-ої Чапаєвської дивізії Приморської армії. З 1991 року почалося і відродження монастиря і в наш час він належить Українській Православній Церкві Московського патріархату.}}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Inkerman Kalamita fortress IMG 1806 1725.jpg|текст1 =Руїни Каламіти
|Ворота завода.jpg|текст2 =Заводські ворота}}
:* {{listing|format = inline |map=2223 |type=see |lat=44.602828 |long=33.608787 |name= Фортеця Каламіта |address= |directions = від монастиря потрібно вийти на відходячу ліворуч від монастирських будівель стежку в районі старого монастирського цвинтаря. Вона веде на вершину Монастирської скелі, де знаходяться розвалини фортеці. Відстань — 400 метрів |description=Побудована на початку XV століття на місці старого візантійського укріплення правителем князівства Феодоро. У 1475 році, турки, що захопили Крим, перебудували та перейменували фортецю, назвавши її Інкерманом, що значило — печерна фортеця. Після приєднання Криму до Російської імперії у 1783 році укріплення втратили всоє військове значення.}}
:* {{Listing|format = inline|type=see|map=2324 |lat =44.615836 |long =33.611684 |name =Інкерманський завод марочних вин |address =Інкерман. вул. Малиновського, 20 |directions =по трасі Севастополь—Сімферополь рухатися до вулиці Мудрика. По вулиці Мудрика 150 метрів до вулиці Малиновського |url =http://www.inkerman.ua/ukr/main |facebook = |vkontakte = |phone =(0692) 72-22-82, замовлення екскурсій: (050) 393-75-87 |fax =замовлення екскурсій: (0692) 72-23-59 |email =inkerman@inkerman.ua |skype =|hours =початок екскурсій о 10.00, 13.00, 15.00 (в п'ятницю о 14.30). Вихідні: субота, неділя |price = |description = Завод є одним із небагатьох підприємств, де вина виготовляють за класичною технологією. Виноградні вина витримують в невеликих дубових бутах від шести місяців до п'яти років в особливому мікрокліматі підземелля, де постійно зберігається температура +12...+16 °C і висока вологість. Підприємство виробляє натуральні вина, які відомі своєю високою якістю далеко за межами України. Винні підвали є одними з самих унікальних рукотворних підземних споруд Криму. У товщині вапняку на глибині понад 30 метрів вирублені величезні галереї висотою 12 метрів, загальна площа яких складає 55 тисяч м<sup>2</sup>. Винні підвали входять в число найбільших в Європі. Для всіх бажаючих на заводі проводяться винні тури, на яких можна подивитись винні підвали, взнати про особливості приготування марочних вин, історію виноробства в Криму, взнати як правильно дегустувати вина і спробувати кращі зразки марочних вин, як сухих, так і міцних і десертних. На заводі працює фірмовий магазин, де в наявності широкий асортимент продукції заводу, а також великий вибір аксесуарів і сувенірів.}}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Мыс Айя by SiV.JPG|текст1 =«Мис Айя»
|Ласпи 055.jpg|текст2 =Ласпі}}
{{Listing|type=see|map= 2425|lat =44.44469 |long =33.65722 |name =Державний ландшафтний заказник «Мис Айя» |address = |directions = |url = |facebook = |vkontakte = |phone = |fax = |email = |skype = |hours = |price = |description = Об'єкт природно-заповідного фонду республіканського значення створений 1982 року. Займає територію у 1 132 га та прилеглу акваторію. За його організації до його складу увійшли три раніше створені об'єкти природно-заповідного фонду України: пам'ятка природи місцевого значення «Гай піцундської сосни і ялівця високого на мисі Айя» (створений в 1947 році), «Урочище Батіліман» (1964) та заповідне урочище «Роща сосни Станкевича» (1980). Флора заказника нараховує до 500 видів рослин, з яких 28 видів занесені до Червоної книги України. У прибережній смузі біля мису ростуть реліктові сосна Станкевича, ялівець високий, 16 видів орхідеї, пильцеголовник, суничник дрібноплідний, іглиця понтійська, ладанник, сумах-желтіннік, крушина, авраамове дерево, фісташка туполиста тощо. }}
{{Listing|type=see|map=2526 |lat =44.41821 |long = 33.70417|name = Ласпі |directions =їхати з Севастопольського автовокзалу автобусами Севастополь—Ялта або Севастополь—Форос до зупинки «Ласпі»|description = 12-ти кілометрова бухта, розташована в самому західному куточку південного узбережжя Криму і з усіх боків оточена горами. Із заходу гора Куш-Кая, зі сходу гірський хребет Каланих-Кая, які повністю захищають це місце від сильних вітрів, а мис, що далеко виступає в водну гладь — від холодної течії. Тим самим цей райський куточок є дуже теплим, з вельми сприятливим кліматом, місцем . Температура за рік в середньому становить тут близько п'ятнадцяти градусів. Завдяки настільки сприятливому клімату природа різноманітна, умови м'які для виростання вельми вибагливих та рідкісних рослин. Вважається, що в бухті найчистіше море на всьому узбережжі, а так само багатий тваринний світ. Бухта лежить між мисом Сарич і заповідником «Мис Айя», а над бухтою розмістивлося селище Батіліман, якому і дано назву на честь Ласпінського бухти. На грецькому Батіліман означає «блакитний затока». Близько траси є досить популярне в цих краях місце, яке користується попитом не тільки у туристів, але і в пошані так само, у місцевих жителів — оглядовий майданчик на перевалі. У жителів Севастополя є традиція відвідувати це місце на весілля і розбивати пляшку шампанського об скелі, як символ нового корабля, який випускають у перше плавання — сімейне життя.}}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Baidar Gate 2008.jpg|текст1 =Байдарські ворота
|Вхід на німецький військовий цвинтар під Севастополем.jpg|текст2 =Вхід на німецький військовий цвинтар}}
{{Listing|type=see |map=2627 |lat =44.40615|long =33.78195 |name =Байдарські ворота |directions =громадський транспорт по старій дорозі Ялта—Севастополь в даний момент практично не ходить. Доїхати до Байдарських воріт можна або на таксі, або з екскурсією. Або, можна вийти на повороті на Байдарські ворота з діючої траси Ялта—Севастополь. Від повороту пішки близько 4 км |description =Перевал через Головне пасмо Кримських гір. Знаходиться між горами Челебі на заході і Чху-Баїр на сході, на висоті 527 м. Сполучає Байдарську долину з узбережжям Чорного моря. Завдяки чудовим краєвидам Байдарські ворота є одним з найулюбленіших місць масового туризму. Через ворота проходить старий автошлях Севастополь—Алупка—Ялта, що будувався з ініціативи генерал-губернатора Новоросійського краю графа Михайла Семеновича Воронцова. На Байдарському перевалі знаходиться пам'ятник архітектури Байдарські ворота. Він споруджений в 1848 році за проектом відомого ялтинського архітектора Карла Івановича Ешлімана на честь закінчення будівництва автошляху.}}
{{Listing|type=see|map= 2728|lat =44.47085 |long =33.70660 |name =Німецьке військове кладовище |address =біля села Гончарного |directions = |description =Цвинтар німецьких військовослужбовців, що загинули під час радянсько-німецької війни на території Кримського півострова. У роки радянсько-німецької війни, під час облоги Севастополя німецько-фашистськими військами, і під час відвоювання міста, загинуло більше 300 тисяч німецьких солдатів і офіцерів. Значна частина тіл загиблих була ще під час бойових дій вивезена до Німеччини. Але десятки тисяч залишилися лежати в Севастопольській землі. Протягом цілих десятиліть неможливо було навіть ставити питання про облаштування місць масових поховань німецьких солдатів. Останнім часом така робота, з ініціативи і за кошти німецької сторони, проводиться. У 1998 році в районі села Гончарного під Севастополем було обладнано німецьке меморіальне військове кладовище. Тут було перепоховано близько 5,5 тисяч останків німецьких воїнів. Територія кладовища була облаштована, обгороджена, добре охороняється. У центрі цвинтаря стоїть 2-х метровий поминальний хрест. Цвинтар утримується за кошти німецької сторони.}}
{{Listing|type=see|map= 2829|lat =44.548842 |long =33.739915 |name =Грот Коба-Чаїр і водоспад Мердвен-Тюбю |address = село Рідне|directions =Пішки: від автобусної зупинки потрібно рухатись у північно-західному напрямі. При в'їзді в село, де дорога йде до низу, потрібно повернути праворуч на грунтівку, що веде в бік Чорноріченського каньйону. Через півтора кілометра дорога виведе на мальовничу ущелину. Потрібно йти по стежці в південно-східному напрямі до розвилки, потім звернути ліворуч і рухатися в сторону невеликого озера. Автомобілем: недоїжджаючи 500 метрів до села Рідного, у пониженні дороги повернути праворуч на грунтівку, що йде вниз по долині. Через півтора кілометра шлях виведе на мальовничу ущелину. Далі потрібно рухатись у південно-східному напрямку до розвилки, потім звернути ліворуч і проїхати черехз браму. Проїзд до озера платний. Біля озера облаштовані місця для відпочинку де можна залишити автомобіль |description = В скелі, біля невеликого озера, знаходиться грот Коба-Чаїр (при дослівному перекладі з кримськотатарської мови означає — «печера, розташована в дикому саду»). Із зовні грот прикрашають висячі листя плюща і папороть, в середині оригінальні натечні утворення, округлі купола і ніші, по яким струмує вода. Поруч знаходиться п'ятиметровий водоспад Мердвен-Тюбю. В літній час він пересихає, тому помилуватися ним можна з середини осені до кінця весни.}}
{{Listing|type=see|map= 2930|lat =44.549423 |long =33.729926 |name =Страусина ферма|address =село Рідне |directions =від печери і водоспаду рухатись по стежці на південний захід. Відстань — 500 метрів |url = |facebook = |vkontakte = |phone =(050) 324-68-02 |fax = |email = |skype = |hours = |price =Екскурсія по страусиній фермі і міні-зоопарку з відвідинами водопаду і грота: 20 грн. для дорослих, 15 грн. для дітей. Діти до 7 років — безкоштовно. Рибалка на одну вудку: 50 грн. півдня (з 6.00 до 13.00); 90 грн. — день з (6.00 до 20.00). Оренда мангала 15 грн./день. Продаж страусиних яєць: 200 грн. за одне яйце Оренда посуду (казан для приготування плова/шуpпи/юшки) вогнища 15 грн. Дрова для вогнища — 15 грн./в'язка. |description = Знаходиться в мальовничій ущелині, оточеній відвісними скелями. Є найбільшою фермою в південно-західному Криму. Поголів'я страусів представлене 40 особинами Африканського страуса. Окрім страусів на території знаходиться міні-зоопарк фауни Криму і інших регіонів: дикі кабани, в'єтнамські свині, дика лисиця, зайці, ослики, коні, павичі, цесарки, фазани, дикі кури, перепілки, качки, декоративні кури. На території знаходиться два зарибнені водоймища, на яких доступна рибалка. У будиночку-хатині знаходиться дров'яна сауна. Для відпочинку на природі до послуг комфортабельні альтанки, місця під намет, мангал, дрова.}}
{{Listing|type=see|map= 3031|lat =44.534940 |long =33.703480 |name = Чорноріченський каньйон |directions =від страусиної ферми рухатися вниз до річки Чорної, на південний схід. Потім йти вздовж правого берега річки по протоптаній стежці. Вийшовши з лісу, звернути на дорогу. |description = Каньйон є пам'ятником природи, державним заказником. Глибока ущелина річки Чорної, стиснута скелями. У руслі — перекати, каскади, завали валунів, гальки. Приблизно в середині каньйону знаходиться печера Мурзак-Коба, де виявлено сліди перебування первісної людини.}}
*:{{Listing|format = inline|type=see|map= 3132|lat =44.530543 |long =33.699778 |name =Печера Мурзак-Коба |directions = |description =Мезолітична печера, що розташована над річкою Чорною, яка в ті часи була значно ширшою. Відкрита радянськими вченими Сергієм Бібіковим і Е. В. Жировим в 1936 році. Тут знайдені мікроліти тарденуазського типу (скребачки, різці, ножовидні пластинки, геометричні мікроліти), вироби з кістки та рогу (гарпуни, шилауточніть, проколки, лощила), кістки сучасних видів тварин, багато мушель равликів, а також подвійне поховання кроманьйонців. Мешканці гроту ловили річкову рибу, про що свідчать численні знахідки кісток великої риби в печері — чорноморського лосося, вирезуба, рибця, судака, сома.}}
[[Файл:Chorgun tower.JPG|thumb|175px|Чоргунська вежа]]
{{Listing|type=see|map= 3233|lat =44.542714 |long =33.683803 |name =Чоргунська вежа |address =село Чорноріччя |directions = |description =Розташована на правому березі річки Чорна. На думку О. Бертьє–Делагарда, вежа є частиною палацового комплексу турецького або татарського вельможі й побудована в XVI—XVIII століттях, відомий географ і мандрівник академік Петер-Симон Паллас відносив її до XIV—XV століть. Вежа має незвичну форму: усередині вона кругла, зовні — дванадцятигранна. Товщина стін — від півтора до двох метрів. Висота кам'яної кладки — біля дванадцяти метрів. Була збудована з бутового каменю на вапняному розчині. Кути вежі перев'язані інкерманським каменем. Вежа мала кілька ярусів, з'єднаних дерев'яними сходами. Нижній ярус використався для зберігання запасів води, інші — для житла. Угорі на плоскій покрівлі могла знаходитись зброя. Під час Кримської війни у 1854–1855 роках використовувалася як форпост при обороні міста Севастополя. }}
{{Listing|type=see|map= 3334|lat =44.465212|long =33.848791 |name =Скельські менгіри |address = село Родниківське|directions = від 5-го км Балаклавського шосе із Севастополя до села ходять рейсові автобуси. Автомобілем рухатись трасою {{Автошлях|Т|27 06}}, потім по трасі {{Автошлях|Н|19}} мимо села Гончарного до повороту на село Орлине ({{Автошлях|Т|27 03}}). Поворот відмічений вказівником. Далі по цій трасі до села Родниківського. Відстань 35 км. Менгіри знаходяться прямо при в'їзді в село, біля першого будинку (сільського клубу) |description = Менгіри являють собою вертикально поставлені брили з вапняку, подібного мармуру і є класичними мегалітами. Відомий кримський археолог А. О. Щепінський вказує, що Скельські менгіри не тільки найбільші, але виразні пам'ятники цього роду на території південно-східної Європи, що не потривожені в наступні століття і стоять на своєму первісному місці. Вчений стверджує, що вони мали культове значення і відносить їх появу до III — початку II тисячоліття до нашої ери. Таким чином, цим пам'ятникам старовини понад чотири тисячі років. Інформацію про Скельські менгіри вперше ввів у науковий обіг археолог М. І. Репніков в 1907 році. Зокрема, він вказує, що менгірів було три. Третій менгір був викопаний в 1960-х роках під час прокладання водопроводу. Четвертий менгір, що впав ще в давнину, був виявлений під час земляних робіт. З ініціативи громадської організації «Туристичний актив Криму», Орлинівська сільська рада прийняла рішення про повернення третього і четвертого Скельских менгірів на місця.}}
{{Listing|type=see|map= 3435|lat =44.46064 |long =33.86849 |name =Скельська печера |address = біля села Родниківського|directions =від менгирів рухатись у південн-східному напрямку до підніжжя гори Кара-Даг. Відстань біля одного кілометра |description = Відкрита і вперше пройдена в 1904 році місцевим вчителем Е. Кириловим. Скельська печера є своєрідним природним заповідником. Вона утворилася в результаті дії підземних вод у вапнякових породах. За підрахунками фахівців їй декілька мільйонів років. Тут були знайдені кістки вимерлих тварин: лісового кота, кримського сайгака та інше. Печера має значні розміри, красу і порівняно хороший стан. Складається з декількох залів. Найбільший і найгарніший із залів — другий. Довжина цього залу, витягнутого з півночі на південь на 80 м, середня ширина — 10—18 м, висота готичного зведення досягає 25 м. Стіни прикрашені численними натічними завісами і ребрами, оригінальними нішами-ваннами. Тут же височіють колони, зрощення сталактитів і сталагмітів. Загальна протяжність всіх галерей печери сягає 570 метрів. Найбільшою визначною пам'яткою другого залу, а також всієї Скельської печери є 7-метровий сталагміт. Печера обладнана спелеологами для відвідин (спеціальними пішохідними доріжками і освітленням).}}
{{Listing|type=see|map=3536 |lat =44.59135 |long =33.77181 |name = Печерний монастир Шулдан|address =в районі села Тернівки |directions =Більшість гостей Криму добираються до монастиря самостійно. Потрібно виїхати на шосе регіонального значення {{Автошлях|Т|01 05}}, що йде від села Хмельницького в село Тернівку. За 1,5 км від Тернівки з'явиться гірський масив Шулдан-Бурун. Монастир можна побачити з дороги завдяки невеликому сяючому куполу. Машину потрібно залишити внизу, біля підніжжя гірського масиву і далі рухатися пішки. Також монастир Шулдан входить в програму деяких екскурсій по Криму і турпоходів. |url = |facebook = |vkontakte = |phone = |fax = |email = |skype = |hours = |price = |description = Заснований в I столітті нашої ери християнами, які втікали від гонінь за віру з Римської імперії. Монастир нині діючий і відкритий для вільного відвідування. Складається з двох печерних храмів, келій, підсобних приміщень, нещодавно зведена вежа-каплиця з куполом під золото. Тут живуть монахи, які трудяться над підтриманням монастиря. У теплу пору року монастир відвідують паломники і туристи. Інтерес представляють давня історія Шулдану, побут ченців, а також панорама Шульської долини, що відкривається звідси.}}
[[Файл:Об'єкт-221.jpg|thumb|175px|«Об'єкт № 221»]]
{{Listing|type=see|map=3637 |lat =44.518755 |long =33.709531 |name =Запасний командний пункт Чорноморського флоту |alt =«Об'єкт № 221», «Алсу-2» |address = |directions = Потрапити на об'єкт можна, повернувши з основної дороги Севастополь—Ялта на колишнє село Морозівку|description = Недобудований військовий об'єкт, розташований у схилі гори Нішан-Кая, між Форосом і Балаклавою. Є найбільшою відомою підземною спорудою на території України. Будівництво об'єкта було розпочато у 1977 році і тривало близько 15 років. У 1992 році, після розвалу СРСР, майже закінчений об'єкт був покинутий, і дотепер повністю розграбований розкрадачами металу. Споруда являє собою дві потерни, що з'єднані всередині округлими тунелями. Фактично, в горі Нішан-Кая зведено чотириповерховий будинок. Потерни закінчуються замаскованими входами, у вигляді двох двоповерхових будівель, входи в які закривалися масивними дверима. На вершині гори знаходяться виходи вентиляційних і хвилеводних шахт, діаметром 4,5 метри і висотою близько 182 метрів. Шахти на вершині гори перекриті бетонними спорудами з шлюзовими камерами.}}
 
== Чим зайнятись ==
Рядок 162 ⟶ 164:
 
=== Музеї ===
{{Listing|type=see|map=3738 |lat =44.500927 |long =33.596521 |name =Військово-морський музейний комплекс «Балаклава» |address =Балаклава. вул. Мармурова, 1 |directions =Від площі 1-го травня рухатись по західній частині Балаклавської бухти. Відстань 4 км. |url = |facebook = |vkontakte = |phone =(0692) 63-75-90, 63-75-92 |fax = |email = |skype = |hours = з 10.00 до 17.00, влітку з 10.00 до 19.00|price = |description = Так званий, «об'єкт 825 ГТС» — легендована назва підземного комплексу, призначеного для укриття, ремонту та обслуговування підводних човнів 613-го та 633-го проектів, а також для зберігання боєприпасів, призначених для цих субмарин. У каналі довжиною 602 метра підземного об'єкта могло розміститися до семи підводних човнів. До складу комплексу входила також ремонтно-технічна база (об'єкт 820), призначена для зберігання та обслуговування ядерної зброї. Після розпаду СРСР об'єкт як військова одиниця втратив свою актуальність і був розформований. Відкриття військово-морського музейного комплексу «Балаклава» відбулося 1 червня 2003 року. До військово-морського музейного комплексу входять підземна частина заводу, арсенал, а також морський причал і кілька будівель. До огляду відкриті зони навколо штучного каналу, який проходить гору наскрізь, декілька цехів заводу і арсенал, де зберігалися торпеди та ядерні боєголовки.}}
{{Listing|type=see|map=3839 |lat =44.501013 |long =33.59648 |name =Музей Шереметьєвих |address =Балаклава. вул. Мармурова, 1 |directions = |url = |facebook = |vkontakte = |phone =(096) 514-88-89 |fax = |email =asheremetiev@mail.ru |skype = |hours =з 10.00 до 17.00, вихідний — понеділок |price = |description =Виставка музею родини Шереметьєвих відкрилася на території колишнього секретного заводу, у військово-історичному комплексі «Балаклава». Музей присвячений Кримській війні 1853—1856 років. У колекції представлено більше 4 тисяч раритетів війни. А фрагменти батальних сцен з фільмів, фотографії, гравюри і акварелі того часу дозволяють відвідувачам перенестися в епоху XIX століття. У музеї представлені обмундирування, холодна і вогнепальна зброя Росії, Франції, Туреччини, Великобританії та Сардинії. Предмети військового побуту: порцеляновий, скляний і керамічний посуд, курильні трубки, дзеркала, саморобні сувеніри. }}
 
=== Пляжі ===