Балаклавський район: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 158:
{{Listing|type=see|lat =44.465212|long =33.848791 |name =Скельські менгіри |address = село Родниківське|directions = від 5-го км Балаклавського шосе із Севастополя до села ходять рейсові автобуси. Автомобілем рухатись трасою {{Автошлях|Т|27 06}}, потім по трасі {{Автошлях|Н|19}} мимо села Гончарного до повороту на село Орлине ({{Автошлях|Т|27 03}}). Поворот відмічений вказівником. Далі по цій трасі до села Родниківського. Відстань 35 км. Менгіри знаходяться прямо при в'їзді в село, біля першого будинку (сільського клубу) |description = Менгіри являють собою вертикально поставлені брили з вапняку, подібного мармуру і є класичними мегалітами. Відомий кримський археолог А. О. Щепінський вказує, що Скельські менгіри не тільки найбільші, але виразні пам'ятники цього роду на території південно-східної Європи, що не потривожені в наступні століття і стоять на своєму первісному місці. Вчений стверджує, що вони мали культове значення і відносить їх появу до III — початку II тисячоліття до нашої ери. Таким чином, цим пам'ятникам старовини понад чотири тисячі років. Інформацію про Скельські менгіри вперше ввів у науковий обіг археолог М. І. Репніков в 1907 році. Зокрема, він вказує, що менгірів було три. Третій менгір був викопаний в 1960-х роках під час прокладання водопроводу. Четвертий менгір, що впав ще в давнину, був виявлений під час земляних робіт. З ініціативи громадської організації «Туристичний актив Криму», Орлинівська сільська рада прийняла рішення про повернення третього і четвертого Скельских менгірів на місця.}}
{{Listing|type=see|lat =44.46064 |long =33.86849 |name =Скельська печера |address = біля села Родниківського|directions =від менгирів рухатись у південн-східному напрямку до підніжжя гори Кара-Даг. Відстань біля одного кілометра |description = Відкрита і вперше пройдена в 1904 році місцевим вчителем Е. Кириловим. Скельська печера є своєрідним природним заповідником. Вона утворилася в результаті дії підземних вод у вапнякових породах. За підрахунками фахівців їй декілька мільйонів років. Тут були знайдені кістки вимерлих тварин: лісового кота, кримського сайгака та інше. Печера має значні розміри, красу і порівняно хороший стан. Складається з декількох залів. Найбільший і найгарніший із залів — другий. Довжина цього залу, витягнутого з півночі на південь на 80 м, середня ширина — 10—18 м, висота готичного зведення досягає 25 м. Стіни прикрашені численними натічними завісами і ребрами, оригінальними нішами-ваннами. Тут же височіють колони, зрощення сталактитів і сталагмітів. Загальна протяжність всіх галерей печери сягає 570 метрів. Найбільшою визначною пам'яткою другого залу, а також всієї Скельської печери є 7-метровий сталагміт. Печера обладнана спелеологами для відвідин (спеціальними пішохідними доріжками і освітленням).}}
{{Фотоколонка|ш=175|color=#EEEED1
|Крым, Бахчисарайский район - Шулдан 10.jpg|текст1 =Шулдан
[[Файл:|Об'єкт-221.jpg|thumb|175px|текст2 =«Об'єкт № 221»]]}}
{{Listing|type=see|lat =44.59135 |long =33.77181 |name = Печерний монастир Шулдан|address =в районі села Тернівки |directions =Більшість гостей Криму добираються до монастиря самостійно. Потрібно виїхати на шосе регіонального значення {{Автошлях|Т|01 05}}, що йде від села Хмельницького в село Тернівку. За 1,5 км від Тернівки з'явиться гірський масив Шулдан-Бурун. Монастир можна побачити з дороги завдяки невеликому сяючому куполу. Машину потрібно залишити внизу, біля підніжжя гірського масиву і далі рухатися пішки. Також монастир Шулдан входить в програму деяких екскурсій по Криму і турпоходів. |url = |facebook = |vkontakte = |phone = |fax = |email = |skype = |hours = |price = |description = Заснований в I столітті нашої ери християнами, які втікали від гонінь за віру з Римської імперії. Монастир нині діючий і відкритий для вільного відвідування. Складається з двох печерних храмів, келій, підсобних приміщень, нещодавно зведена вежа-каплиця з куполом під золото. Тут живуть монахи, які трудяться над підтриманням монастиря. У теплу пору року монастир відвідують паломники і туристи. Інтерес представляють давня історія Шулдану, побут ченців, а також панорама Шульської долини, що відкривається звідси.}}
[[Файл:Об'єкт-221.jpg|thumb|175px|«Об'єкт № 221»]]
{{Listing|type=see |lat =44.518755 |long =33.709531 |name =Запасний командний пункт Чорноморського флоту |alt =«Об'єкт № 221», «Алсу-2» |address = |directions = Потрапити на об'єкт можна, повернувши з основної дороги Севастополь—Ялта на колишнє село Морозівку|description = Недобудований військовий об'єкт, розташований у схилі гори Нішан-Кая, між Форосом і Балаклавою. Є найбільшою відомою підземною спорудою на території України. Будівництво об'єкта було розпочато у 1977 році і тривало близько 15 років. У 1992 році, після розвалу СРСР, майже закінчений об'єкт був покинутий, і дотепер повністю розграбований розкрадачами металу. Споруда являє собою дві потерни, що з'єднані всередині округлими тунелями. Фактично, в горі Нішан-Кая зведено чотириповерховий будинок. Потерни закінчуються замаскованими входами, у вигляді двох двоповерхових будівель, входи в які закривалися масивними дверима. На вершині гори знаходяться виходи вентиляційних і хвилеводних шахт, діаметром 4,5 метри і висотою близько 182 метрів. Шахти на вершині гори перекриті бетонними спорудами з шлюзовими камерами.}}