Бо́бринець — місто в Україні, центр Бобринецької міської територіальної громади, центр Бобринецького району Кіровоградської області. Лежить на трасі Кропивницький — Миколаїв, за 2 км на південь від залізничної станції Бобринець. Площа 18,13 км². Населення 10,7 тис. осіб.

Історія ред.

Археологічні знахідки в районі Бобринця свідчать, що територія, на якій він розташований, була заселена людьми близько 15 тисяч років тому.

1767 року запорозький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошеві (козацькому управлінню), що неподалік від річки Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець. Згідно з документом 1777 року осадчим слободи Бобринцевої був прапорщик Островський — колишній запорозький козак Василь Островський, який у реєстрах Переяславського куреня значився Василем Острижським. На карті 1779 року на місці Бобринця маємо Острижецьку слободу.

Наприкінці XVIII ст. Бобринець був досить великим населеним пунктом. В 1780-х роках тут щороку відбувалося чотири ярмарки. 1816 року у місті проживало 1910 осіб.

Запровадження військових поселень 3-ї уланської Української дивізії в 1821 році й передача частини земель Єлисаветградського повіту у військове відомство привело до його скасування й утворення з решти цивільних земель новоствореного Бобринецького повіту, що сталося 6 грудня 1828 року.

 
Свято-Миколаївська церква

За указом 5 червня 1857 р. військові поселення почали скасовуватися, згодом відновився Єлисаветградський повіт, правління якого було переведене з Бобринця до Єлисаветграда ув1865 році.

У Бобринці в 1860-их роках жили і працювали корифеї українського театру Марко Кропивницький і брати Тобілевичі — І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий), М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, які створили у місті аматорський театральний гурток. В 1864 році в обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі трупи Л. Млотковського.

З 1885 по 1984 рік завідуючим Бобринецької земської лікарні працював Олексій Семенович Кулик, батько Леоніда Кулика, мінералога, фахівця з вивчення метеоритів[1].

У Бобринці в той час була єдина церква. Через десятки років на кошти княжни Дмитрянської була споруджена Свято-Миколаївська кам'яна церква. В 1912 році освячено Вознесенський собор, будівництво якого тривало 14 років. Це була остання робота архітектора Якова Паученка.

 
Вознесенський собор

На початок ХХ ст. в Бобринці мешкало 14 294 чоловік, це було друге за величиною місто на території, що в подальшому увійшла до складу Кіровоградської області, після Єлизаветграда (61 488 ос.).[2] У цей період діяли як сільськогосподарські, так і промислові й торгові підприємства. Серед заводів діяли чавуноливарні, колісні, шкіряні й миловарний. Переважали дрібні кустарні підприємства з незначною кількістю робітників. Розвивалися фургонно-колісна, ковальська, швейна галузі. Чимало крамниць та лавок у місті належало Давиду Бронштейну — батькові Льва Троцького.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 146 жителів міста[3].

В 1935 році у місті було відкрито сільськогосподарський технікум. В 1935—1938 роках тут навчався Василь Порик, про це свідчить меморіальна дошка на будинку[4].

Новітня історія ред.

2000 року прихожани Свято-Миколаївського храму приєдналися до Української Православної Церкви Київського Патріархату[5].

В 2018 році у районі налічували 360 підприємств торгівлі, з них 184 крамниці, 14 підприємств ресторанного господарства.

Медицина району налічує районне поліклінічне відділення, центральну районну лікарню (стаціонар), 14 амбулаторій, 31 фельдшерсько-акушерський пункт, 13 аптек.

У районі діє 26 загальноосвітніх навчальних закладів, 25 дошкільних навчальних закладів, школа-інтернат, професійно-технічне училище та сільськогосподарський коледж.

Культурні заклади району — 38 бібліотек, 34 будинків культури, музична школа мистецтв та музей.

Інфраструктура ред.

У Бобринці функціонують 3 будинки культури, 4 бібліотеки, п'ять творчих колективів районного будинку культури носять звання народних. Великою популярністю користуються музична школа та дитяча школи мистецтв. У місті діє історико-краєзнавчий музей. До архітектурних пам'яток належать споруджений в 1912 році Вознесенський собор (архітектор — Я. В. Паученко) та Свято-Миколаївська церква. У міському парку встановлено пам'ятник корифею українського театру Марку Кропивницькому, який разом з Іваном Карпенко-Карим (Тобілевичем) в 1860-х організували в Бобринці самодіяльний драматичний гурток.

У місті розвивається туризмШаблон:Джерело. Встановлено нові велосипедні стоянки.

  1. Шаблон:Cite web
  2. Географія рідного краю. Ф. Н. Спектор, С. М. Рубін. Київ — 1996. ISBN 966-557-004-8
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Голодомор УІНП не вказано текст
  4. Бобринець. Сільськогосподарський технікумШаблон:Недоступне посиланняШаблон:Недоступне посилання
  5. Предстоятель Київського Патріархату відвідав Миколаївський храм міста Бобринець